Справа № 335/5887/23
2/335/148/2024
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Колесник Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Фоміної Людмили Ігорівни до Фоміна Володимира Володимировича, третя особа Кам’янська селищна військова адміністрація, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИВ:
03.07.2023 року Фоміна Л.І. звернулася до суду з позовом до Фоміна В.В., третя особа Служба у справа дітей Запорізької міської ради про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову Фоміна Л.І. вказує що перебувала у шлюбних відносинах з Фоміним В.В.. Від спільного проживання мають спільних дітей: Фоміна Володимира Володимировича, 14.11.2017 р.н., Фомина Дмитра Володимировича, 24.05.2011 р.н., Фоміна Миколу Володимировича, 16.08.2006 р.н..
Подружнє життя з Фоміним В.В. не склалось, оскільки біологічний батько їхніх дітей зловживав спиртними напоями, вів аморальний спосіб життя, страждав лудоманією – постійно витрачав сімейні кошти на ігрові автомати, не приділяв увагу сім’ї та вихованню дітей. Окрім цього, не повідомивши ї, колишній чоловік Фомін В.В. отримував кошти в кредит від мікрофінансових організацій та банків, вчасно платежі не сплачував і в наслідок виникнення заборгованості вона та їхні малолітні діти почали отримувати дзвінки з погрозами від колекторських компаній, що спричинило значний моральний тиск на неї та дітей.
Враховуючи вищевикладене, вона подала позов про розірвання шлюбу і рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 09.12.2020 року шлюб між нею та Фоміним В.В. було розірвано.
Ще до подачі позову про розірвання шлюбу, колишній чоловік Фомін В.В. почав періодично проживати окремо, а згодом виїхав на постійне місце проживання до Польщі. За наявною інформацією це сталося у лютому 2019 року.
29.11.2021 року Куйбишевський районний суд Запорізької області видав судовий наказ по справі №319/1154/21 про стягнення з Фоміна В.В. аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 19.11.2021 року і до досягнення кожним із дітей повноліття.
На даний момент Фомін В.В. постійно проживає у Польщі, має нову сім’ю та взагалі не цікавиться життям, фізичним здоров’ям та ментальним розвитком спільних дітей.
На момент початку ворожої агресії рф, вона та їхні спільні діти проживали за адресою Запорізька обл. Більмацький район, смт Більмак. Колишній чоловік жодним чином не цікавився життям та здоров’ям дітей, не мав наміру допомогти евакуюватися до безпечного місця, та не виходив на зв’язок. Знаходячись з дітьми місяць в окупації, він так і не зв’язався з ними. В подальшому, при евакуації з окупованої території до безпечного місця перебування у м. Тернопіль. Це потребувало значних фінансових витрат та практичної допомоги, відповідач та батько трьох спільних малолітніх дітей фінансово жодним чином не поміг. Евакуація була здійснена за кошти її нового чоловіка Корноухова К.В., з яким шлюб був зареєстрований 09.09.2021 року.
Окрім цього, евакуація з окупованої території відбувалася в екстреному режимі, а тому взяти з собою речі на трьох дітей в значній мірі не мала можливості. Не дивлячись на це, відповідач не виявив бажання допомогти матеріально, чи повернутись з Польщі задля підтримки спільних дітей, їх адаптації на новому місці проживання. Ігнорування загального розвитку дітей носить систематичних характер. Покинувши сім’ю, відповідач жодного разу не забрав дітей зі школи, дитячого садочку, гуртків та спортивних секцій.
Для забезпечення інтересів і потреб дітей, для збереження їх життя та здоров’я, було здійснено тимчасовий виїзд до Великобританії. Відповідно було отримано посвідки на проживання. Діти були зараховані до навчального закладу, що підтверджується документами.
Отже, відповідач систематично не виконував та не виконує свої батьківські обов’язки починаючи з лютого 2019 року по теперішній час.
Фомін В.В. не відвідує дітей, не піклується про них, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, зокрема: 1) не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; 2) не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; 3) не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; 4) не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; 5)не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.
На підставі вищевикладеного позивач Фоміна Л.І. просить:
1. Позбавити Фоміна В.В. батьківських прав відносно дітей - Фоміна Володимира Володимировича, 14.11.2017 р.н., Фомина Дмитра Володимировича, 24.05.2011 р.н., Фоміна Миколу Володимировича, 16.08.2006 р.н..
2. Стягнути з Фоміна В.В. на користь Фоміної Л.І. судовий збір у розмірі 3220 грн.80 коп..
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом Фоміної Л.І. до Фоміна В.В., третя особа Служба у справах дітей Запорізької міської ради про позбавлення батьківських прав. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання з повідомленням учасників справи на 16.10.2023 року.
16.10.2023 року представником відповідача Фоміна В.В. – адвокатом Кобець К.В. подано відзив на позовну заяву в якому просить відмовити позивачу Фоміній Л.І. в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав відповідача Фоміна В.В. з наступних підстав.
Дійсно від шлюбу з позивачкою відповідач Фомін В.В., має трьох дітей, які на даний час проживають з матір’ю у Великій Британії, як вимушено переміщені особи на час окупації селища Кам’янка (Більмак) Пологівського району Запорізької області. Головною метою позивача є позбавлення батьківських прав відповідача Фоміна В.В., тому що після того як було розірвано шлюб з відповідачем, позивачка відразу уклала шлюб з Корноухом К.В., який має намір стати опікуном трьох синів відповідача Фоміна В.В., в свої корисних цілях. Крім того, після того, як було окуповано селище Кам’янка, ВДВС припинив свою роботу, та не зважаючи на це відповідач добровільно як батько синів сплачує кошти на їх утримання без виконавчих проваджень. Даний факт позивач Фоміна Л.І. підтвердила на комісії Кам’янської селищної ради, що батько дітей турбується про своїх синів, та надано копії платіжних інструкцій по сплаті аліментів на суму 97900 грн. за період військового стану. Позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про ухилення відповідача виконання своїх батьківських обов’язків.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні ухвалою суду від 15.01.2024 року замінено по цивільній справі за позовом Фоміної Л.І. до Фоміна В.В., третя особа Служба у справах дітей Запорізької міської ради про позбавлення батьківських прав, третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Службу у справа дітей Запорізької міської ради на Кам’янську селищну військову адміністрацію, як орган опіки та піклування та зобов’язано надати висновок про доцільність позбавлення Фоміна В.В. батьківських прав відносно неповнолітніх дітей Фоміна Володимира Володимировича, 14.11.2017 року народження, Фоміна Дмитра Володимировича, 24.05.2011 року народження, Фоміна Миколи Володимировича,16.08.2006 року народження.
Ухвалою суду від 15.01.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача Фоміної Л.І. позов підтримав та наполягав на його задоволенні з підстав, вказаних у позові.
Представник відповідача Фоміна В.В. проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов.
Представник третьої особи Кам’янської селищної військової адміністрацію, як орган опіки та піклування в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Суду надав Висновок про недоцільність позбавлення Фоміна В.В. батьківських прав відносно неповнолітніх дітей Фоміна Володимира Володимировича, 14.11.2017 року народження, Фоміна Дмитра Володимировича, 24.05.2011 року народження, Фоміна Миколи Володимировича,16.08.2006 року народження, також заяву про розгляд справи за відсутністю представника Кам’янської селищної військової адміністрацію, як орган опіки та піклування.
Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши і вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач Фоміна Л.І. перебувала у шлюбних відносинах з Фоміним В.В., що сторонами не оспорюється. Від спільного проживання мають спільних дітей: Фоміна Володимира Володимировича, 14.11.2017 р.н., що підтверджується свідоцтвом про народження Серія 1-ЖС 351720, Фомина Дмитра Володимировича, 24.05.2011 р.н., що підтверджується свідоцтвом про народження Серія 1-ЖС 174395, Фоміна Миколу Володимировича, 16.08.2006 р.н., що підтверджується свідоцтвом про народження Серія І-ЖС 040972.
Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 09.12.2020 року за позовом Фоміної Л.І. шлюб з відповідачем Фоміним В.В. було розірвано. Діти мешкають з позивачем, відповідач мешкає окремо. Відповідно до копії Свідоцтва про шлюб Фоміна Л.І. 07.09.2021 року уклала шлюб з Корноуховим К.В., зареєстрований Більмацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
У пункті 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач посилалась на показання свідків та письмові докази.
Крім того, суд також звертає увагу і на те, що позивач не зверталась до суду із заявою або позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, а навпаки відповідач добровільно як батько синів сплачує кошти на їх утримання без виконавчих проваджень. Даний факт позивач Фоміна Л.І. підтвердила на комісії Кам’янської селищної ради, що батько дітей турбується про своїх синів, та надано копії платіжних інструкцій по сплаті аліментів на суму 97 900 грн. за період військового стану. Тому на даний час не можливо стверджувати, що відповідач взагалі не надає жодної допомоги на утримання дитини чи ухиляється від цього обов’язку.
Відповідно до положень ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
На виконання ухвали суду начальником Кам’янської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 08.02.2024 №30, як орган опіки та піклування, затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав Фоміна В.В.
Згідно з висновком , орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність позбавлення Фоміна В.В. батьківських прав відносно неповнолітніх дітей Фоміна Володимира Володимировича, 14.11.2017 р.н., Фомина Дмитра Володимировича, 24.05.2011 р.н., Фоміна Миколу Володимировича, 16.08.2006 р.н..
Вивчивши зміст висновку органу опіки та піклування, суд вважає цей висновок є обґрунтованим та не знаходить законних підстав для його неврахування під час розгляду цієї справи. Також зважаючи на те, що на даний час позивач разом із дітьми перебуває за кордоном (у Великобританії), а відповідач перебуває за кордоном (у Польщі) не є можливим за відсутності матері та дітей у місці свого проживання дослідити обставини їх проживання та спілкування дітей із батьком, як і змоги батька виконувати батьківські обов`язки.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про ухилення відповідача виконання своїх батьківських обов’язків.
Суд зауважує, що при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними. Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.
Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, послалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, пов`язаних з утриманням та вихованням дітей, а саме: 1) не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; 2) не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; 3) не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; 4) не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; 5)не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.
Таким чином, в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків.
За таких обставин, суд критично ставиться до викладених у позові пояснень позивача, та допитаних в судовому засіданні свідків Кондальової Л.Л., Столяренко А.М., Остапенко І.О. щодо негативної характеристики відповідача, оскільки вони не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні іншими належними та допустимими доказами.
Ухиленням від виконання обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена положеннями п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно свого дітей в матеріалах справи відсутні.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно синів є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).
У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18.12.2008, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
У справі «Мамчур проти України» (рішення від 16 липня 2015 року, заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У справі відсутні жодні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, також у справ відсутні докази, що діти насправді усвідомлюють наслідки позбавлення батьківських прав її батька.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно синів не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Позивач не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їх батька по відношенню до них батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дітей.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому у задоволенні позовних вимог Фоміної Л.І. слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82,89,263-265 ЦПК України, суд, –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову Фоміної Людмили Ігорівни до Фоміна Володимира Володимировича про позбавлення батьківських прав – відмовити повністю.
Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач – Фоміна Людмила Ігорівна, РНОКПП 2887513372, адреса: 46000, м. Тернопіль, б-р Вишневецького Дмитра,8;
Відповідач – Фомін Володимир Володимирович, РНОКПП 2795621871, адреса: 71001, Запорізька область, Більмацький район, смт. Більмак, вул. Миру, 34;
Третя особа – Кам’янська селищна військова адміністрація Пологівського району Запорізької області, ЄДРПОУ 25216735, адреса: 69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний,164.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 18.10.2024 року.
Суддя А.В. Воробйов
_03_03.png)
