Повідомляє про винесення заочного рішення по справі Мірошниченка Сергія Миколайовича в інтересах неповнолітнього Мірошниченка Артема Сергійовича до Попової Юлії Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент слу

Справа № 335/5274/24
2/335/127/2025
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Колесник Д.С., позивача Мірошниченка С.М., представника позивача – адвоката Красулі Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Мірошниченка Сергія Миколайовича в інтересах неповнолітнього Мірошниченка Артема Сергійовича до Попової Юлії Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач Мірошниченко С.М. в інтересах неповнолітнього Мірошниченка А.С. звернувся до суду з позовом до Попової Ю.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав.
В позовній заяві позивач зазначає, що 27.10.2009 року народилася спільна з відповідачем дитина - син Мірошниченко Артем Сергійович. Протягом декілька років мати не виплачує аліменти на утримання сина, не цікавиться його життям, не бере участі у вихованні та забезпеченні розвитку дитини. Відповідач не контактує з сином, жодні стосунки між ними відсутні, окрім того відповідачка фактично мешкає за кордоном. Дитина мешкає з позивачем, він одноособово виховує дитину, опікується його фізичним, духовним та інтелектуальним розвитком. Відповідач фактично самоусунулася від виконання батьківських обов’язків.
На підставі викладеного, позивач просить позбавити батьківських прав Попову Ю.В. батьківських прав відносно дитини Мірошниченка А.С., 27.10.2009 року народження.
Ухвалою суду від 08.11.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду 19.03.2025 року замінено третю особу, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору Службу у справах дітей по Шевченківському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду, зобов`язано Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надати висновок щодо доцільності позбавлення Попової Юлії Володимирівни, 15.12.1978 року народження батьківських прав щодо неповнолітнього сина Мірошніченка Артема Сергійовича, 27.10.2009 року народження.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечував. При цьому суду пояснив, що він мешкає у м. Харкові, з сином та його бабусею, відповідача бачив останній раз 10-12 років, бабуся та дідусь з боку матері не беруть учать у вихованні дитини.
Представник позивача у судовому засіданні також позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечувала.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про час та день судового засідання належним чином повідомлена, причину неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив до суду на позов не подала.
Представник третьої особи, як орган опіки та піклування у судове засідання не з`явився, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, рішення по справі прийняти з урахуванням наданого висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України та думки позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має право звернутись кожна особа.
Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.
Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.
У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК . Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язкам.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Судом встановлено, що Мірошниченко Сергій Миколайович та Попова Юлія Володимирівна є батьками неповнолітнього Мірошниченка Артема Сергійовича, 27.10.2009 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії 1-ВЛ №184315 від 14.11.2009 року видане відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції.
Згідно довідки директора «Харківського ліцею №147 Харківської міської ради» від 08.12.2022 року №01-04/80-22 Мірошниченко Артем Сергійович дійсно навчається в Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №147 Харківської міської ради Харківської області.
Згідно відповіді директора «Харківського ліцею №147 Харківської міської ради» від 22.09.2023 №01-37/64-23 Мірошниченко Артем Сергійович навчається в комунальному закладі « Харківський ліцей №147 Харківської міської ради» з першого класу. За інформацією класного керівника вихованням дитини займаються батько Мірошниченко Сергій Миколайович та бабуся Мірошниченко Ніна Сергіївна. Мати Мірошниченка Артема, Попова Юлія Володимирівна, жодного разу не відвідувала батьківськи збори та не цікавилась успішністю сина.
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 04.09.2023 року № 1184826b-67fa-49c6-ae8f-50b-a8085b24 Мірошниченко Артем Сергійович, 27.10.2009 року народження з 30.08.2010 року зареєстрований за адресою м. Харків, вул.Перемоги, 64 кв.412.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 02.01.2004 року позивач Мірошниченко Сергій Миколайович, з 20.02.1997 року зареєстрований за адресою м. Харків, вул.Перемоги, 64 кв.412.
Отже, відповідач Попова Ю.В. проживає окремо від сина Мірошниченка А.С., не цікавиться життям її сина, його навчанням, здоров`ям, розвитком, не проявляє до нього материнських почуттів та піклування, не приймає участі у його вихованні та утриманні.
Будь-яких перешкод для спілкування матері із сином батько не чинив, що відповідачем не спростовано.
Втім, відповідач Попова Ю.В. самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітнього сина, перестала цікавитися життям сина, його навчанням, не створює умов для отримання сином освіти, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не турбується про харчування, медичний догляд, лікування дитини.
Суд з урахуванням положень ч. 2 ст. 171 СК України при вирішенні спору з`ясував думку неповнолітнього Мірошниченка Артема, який не заперечував проти позбавлення відповідачки батьківських прав, пояснивши, що матір бачив останній раз у 2012 році, вона не телефонує, не спілкується довгий час з нею, він мешкає з бабусею та батьком, який займається його вихованням.
Частинами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 08.05.2025 №207 керуючись ст.ст.19,164 СК України, рекомендацією Комісії, в інтересах дитини, Департамент служб як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав Попової Юлії Володимирівни відносно неповнолітнього Мірошниченка Артема Сергійовича, 27.10.2009 року народження.
Таким чином, вищенаведеними доказами, які не спростовані відповідачем, встановлено, що мати Мірошниченка А.С. – Попова Ю.В. свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітнього сина, не надає йому батьківської опіки та піклування, виявляє байдужість до потреб, стану та проблем дитини, фактично самоусунулася від виконання своїх обов`язків відносно дитини, не бере участі у вихованні та догляді за сином, не цікавиться його здоров`ям, фінансово не утримує, не цікавиться життям, здоров`ям, успіхами та долею ситна, не забезпечує йому необхідного медичного догляду, лікування та харчування, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, не надає дитині доступ до культурних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальноприйнятих норм моралі, чим ухиляється від батьківських обов`язків.
Крім того, відповідач відзиву на позов не подала та не подала відповідні докази на заперечення позову, у судове засідання не з`явилися, що додатково свідчить про факт свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, небажання змінювати свою поведінку.
Вирішуючи позовні вимоги про позбавлення Попової Ю.В. батьківських прав суд враховує вимоги ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка набула чинності для України 27.09.1991 року, де зокрема зазначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, суд дійшов переконання про обґрунтованість позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав Попової Ю.В. по відношенню до її неповнолітнього сина Мірошниченка А.С. , оскільки достовірно встановлено, що відповідач не піклується про життя та здоров`я дитини, про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування; не спілкуються з ним; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, нехтуючи батьківськими правами та обов`язками.
Також суд вважає, що рішення про позбавлення батьківських прав здатне забезпечити належний захист дитини, а мотиви для позбавлення батьківських прав є доречними і достатніми.
Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, з метою захисту прав та інтересів дитини, вимоги про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню, оскільки встановлено факт свідомого нехтування відповідачем своїми обов`язками, небажання змінювати свою поведінку.
Суд роз`яснює відповідачу, що згідно ч.1 ст.166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Суд також роз`яснює, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (ч.1 ст.169 СК України), якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
Крім того, згідно із ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від зобов`язання по утриманню дитини.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Мірошниченка С.М. про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264-265,280-284,430 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Мірошниченка Сергія Миколайовича в інтересах неповнолітнього Мірошниченка Артема Сергійовича до Попової Юлії Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав –задовольнити повністю.
Позбавити Попову Юлію Володимирівну, 15.12.1978 року народження батьківських прав відносно неповнолітнього сина Мірошниченка Артема Сергійовича, 27.10.2009 року народження.
Стягнути з Попової Юлії Володимирівни на користь Мірошниченка Сергія Миколайовича, судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення складено 13.06.2025 року.
Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Мірошниченко Сергій Миколайович, 01.10.1979 року народження, РНОКПП 2915812437, зареєстрований за адресою: м.Харків, вул.Перемоги, 64 кв.412.
Відповідач: Попова Юлія Володимирівна, 15.12.1979 року народження, відомості про РНОКПП відсутні, зареєстрована за адресою: Запорізька область, м.Пологи, вул.Магістральна, 140 кв.3.
Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, місце знаходження: м.Харків, вул. Чернишевська,55.

Суддя: А.В.Воробйов